Це не просто історія. Це - внутрішній фронт.

«Між» - філософська повість про воїна, який застряг між життям і вічністю, між болем і тишею, між пам’яттю і забуттям. Він живе в покинутій хаті на краю лісу, тримаючи в собі те, що вже не вміщається у словах.

Одного дощового дня до нього приходить Гість - незнайомий, спокійний, схожий не на людину, а на сумління. Їхня розмова перетворюється на шлях: із мороку війни - до світла прийняття.

Ця книга - про втрату, про голос, що мовчить, і про пам’ять, яка дихає, навіть коли серце вже спинилося.

Це - молитва без релігії. Післяслів'я для тих, хто не попрощався. Посвята тим, хто ще тримає лінію.