П'ятнадцять років після падіння астероїда світ занурився у вічні сутінки. Сільвер, що втратив кохану і минуле, вирушає у відчайдушну подорож до рідного Миколаєва, чіпляючись за примарну надію знайти вцілілих. До нього приєднується Софія — дівчина нового світу, сильна, прагматична і позбавлена сентиментів. Для неї руїни — це просто звичний пейзаж, а головна мрія — побачити справжнє сонце у далекому Криму. Їхній спільний шлях — це не лише боротьба за виживання, а й зіткнення двох світів: минулого, яке не повернути, і майбутнього, яке невідомо чи настане. Пошуки приводять їх на «Ферму» — жорстоку спільноту, де панують закони зграї. Дивом вирвавшись звідти, вони знаходять справжній дім, безпеку і кохання. Та чи зможе знайдений спокій перемогти нестримну мрію про сонце, що гріє?

Ця повість-антиутопія розповідає про чотирьох підлітків — Тимура з Узбекистану, Аіко з Японії, Резу з Ірану та Кайлу зі США, які живуть своїм повсякденним життям, відірвані від тривожних новин про загострення світових конфліктів. Кожен з них має свої мрії, проблеми та уявлення про світ. Проте, одного дня, всі четверо стають свідками глобальної катастрофи – ядерної війни, що знищує Землю. Їх викрадають іншопланетяни, які виявляються свідками загибелі людства через його власні конфлікти. Прибульці рятують їх на "ковчегах" – тисячах космічних кораблів, щоб доставити на нову, незайману планету. Повість є глибоким роздумом про людську природу, руйнівну силу ненависті та важливість збереження життя.